Читати книгу - "Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України"

Булгарії, Німеччини й Візантії для ознайомлення з богослужіннями та обрядами трьох релігійних систем. Повернувшись додому, посли негативно відгукнулися про обряди магометян та латинян, натомість із захватом розповідали про «красу церковну», яку побачили в Константинополі – тодішній столиці Візантії. Вони рішуче закликали князя пристати до східної традиції християнства, наголошуючи й на тому, що рідна баба Володимира, княгиня Ольга, також була хрещена. Прикметно, що до хрещення Володимир був язичником, встановлював ідолів та будував капища й більше політичні інтереси, ніж власні вподобання змусили його змінити віру.

В XI ст. було збудовано численні храми, засновано монастирі, серед яких вирізняється Києво-Печерська лавра, поширювалася церковна просвіта. У Києві 1018 р. налічувалося 400 церков. У цей період діячі української церкви орієнтувалися на обидва центри світового християнства – Константинополь та Рим. При цьому Київська митрополія офіційно належала до Константинопольського патріархату, тому після розколу єдиної християнської церкви (1054 р.) увійшла до складу її православної «гілки».

Найбільш потужні християнські церкви в сучасній Україні – Українська правoславна церквa Московського патріархату й Українськa православна церква Київськoго патріархату. Їм належить найбільша кількість приходів, релігійних організацій та навчальних закладів. Скромнішою за кількістю прибічників є Українська Автокефальна православна церква. Значний вплив у західних регіонах України мають Українська греко-католицька й Українська римсько-католицька церкви. Вірменів, які живуть в Україні, об’єднує Вірмено-григоріанська церква. Є серед громадян України й представники протестантських християнських конфесій: баптисти, лютерани, адвентисти, кальвіністи тощо.

А чи знаєш ти, що…

…1596 р. частина українських православних єпископів уклала в Бересті (тепер – Білорусь) унію з римською католицькою церквою? Так було засновано візантійську за обрядом, але подібну до католицької за деякими догматами греко-католицьку церкву, яка має багато прихильників у Галичині. А 1686 р. православну Київську митрополію силоміць підпорядкували Московському патріарху.

У 20-х роках ХХ ст. було здійснено спроби утворити незалежну українську православну церкву. А протягом 30–80-х років ХХ ст. держава здійснювала масштабні гоніння на церкву, унаслідок чого більшість храмів було закрито, а багатьох священиків – репресовано.

Цікаво, що в Україні проживає третя за чисельністю в Європі й п’ята у світі юдейська релігійна община. Більшість українських юдеїв – єврeї, жителі великих міст: Києвa, Днiпропетровська, Хaркова й Одеcи.

Іслам налічує в Україні кілька мільйонів прибічників. Мусульмани проживають переважно в Криму (кримські татари) й у великих українських містах. Їхні общини, різні за національним складом, діють у всіх регіонах України.

Мають свої об’єднання в Україні й прибічники деяких нетрадиційних для Східної Європи релігій, зокрема буддисти й кришнаїти.

Це цікаво!

Загалом релігійне життя в Україні є досить строкатим, але при цьому прибічники різних релігій і конфесій співіснують цілком мирно. Це характерно навіть для тих із них, які безкомпромісно конфліктують в інших країнах, як, наприклад, мусульмани та юдеї на Близькому Сході або католики й протестанти в Північній Ірландії. Запорукою міжконфесійної рівноваги в Україні завжди були толерантність і миролюбність українців, їхні віротерпимість і вільнодумство. Храми різних релігій у великих і маленьких українських містах – церкви, костели, мечеті, синагоги – завжди готові прийняти своїх вірян із різних куточків світу.

За час існування незалежної України кількість релігійних громад постійно збільшується. Нині в Україні діють 24 947 релігійних організацій, які представляють понад сто конфесій і релігійних течій.

Духовне багатство й різноманіття релігійного життя в Україні знайшли своє відображення у великій кількості богослужебних пам’яток і святинь. Гості нашої країни можуть відвідати й найстаріші в православному світі кам’яні церкви в Києві та Чернігові, і дивовижні дерев’яні храми Закарпаття, і святе для юдеїв місце – могилу рабина Нахмана в Умані.

До поширення на українських землях християнства наші предки понад тисячу років сповідували іншу віру: вони були сонцепоклонниками (язичниками). Язичництво – це первісна релігія східних слов’ян, яка ґрунтувалася на обожнюванні сил природи й культі предків.

А чи знаєш ти, що…

…єдиним найвищим богом у багатьох слов’янських племен був Перун, який уособлював сили грому й блискавки. Утіленням неба загалом виступав Сварог. Інших вищих богів вважали його синами – Сварожичами: сонце й вогонь втілювали відповідно Дажбог і Хорс, покровителем худоби виступав Велес. У волинян найвищим богом був також Святовит (Триглав). Імена цих богів дійшли до нас із фольклору – народних казок і пісень, сюжет яких зводиться до боротьби світлих сил природи з темними: родючості з неродючістю (безплідністю), літа із зимою, життя зі смертю.

Східні слов’яни (русичі) уявляли собі весь кругообіг пір року як безперервну боротьбу й чергування перемог світлих і темних сил природи. Висхідним пунктом цього кругообігу є новий рік – народження нового сонця (Ярила). Відзначали також початок весни й літнє сонцестояння (свято Купала). Із цими уявленнями тісно пов’язані вірування в потойбічне життя й культ предків.

Це цікаво!

Наші предки вірили, що душі померлих перебувають у країні, де «живе» сонце. До цього царства померлого потрібно було споряджати певним чином. Якщо ж належного обряду не виконували, душа небіжчика нібито була приречена на вічне поневіряння (наприклад, душі дівчат-утоплениць ставали русалками й мавками). Щоб полегшити померлому шлях до країни вічного спочину, вдавалися до обряду спалення: вогонь очищав душу, відокремлював її від тіла. Також душі предків ставали домашніми богами, охоронцями родинного вогнища (Род, Чур, Дід-домовик).

У слов’ян не було чітко вироблених форм культу, не існувало громадських кумирів, храмів. Жертви родовим і небесним богам приносили старійшини громад. Лише під впливом варягів почали встановлювати бовванів (ідолів). Князь Володимир уперше встановив у Києві, на березі Дніпра, ідоли Перуна, Хорса й Дажбога. Є згадки, що Володимир побудував і перший храм, у якому язичницьким богам приносили жертви.

Язичництво давніх слов’ян завжди привертало пильну увагу дослідників. Однак жодну із сучасних реконструкцій давньослов’янських вірувань не можна вважати достеменною. Протягом тисячоліття від прийняття християнства церква ретельно винищувала будь-які сліди язичництва з життя та побуту народу. Передусім це стосувалося матеріальних пам’яток прадавньої